Політика
14 августа 2020 ( Просмотры 992 )

Путін розпочав "крок 2" щодо Донбасу, Кремль отримав запевнення від Києва, – Тука

  • «Той факт, що зараз більш-менш дотримуються умов перемир’я, – це свідчення лише того, що Путін на це пристав»

  • «Ми вже спостерігаємо поступовий перехід до «кроку 2» щодо Донбасу»

  • «Внутрішніх резервів для інвестицій у Донбас Україна фізично не має»

  • «Триває підготовка до так званого прямого діалогу Києва з Донецьком і Луганськом».


Остання риторика української сторони в Тристоронній контактній групі, перемир’я на Донбасі, заяви, що лунають з обох боків, – усе це може свідчити про те, що Кремль перейшов до реалізації "кроку 2" щодо Донбасу. Є ознаки того, що Київ готовий погодитися на прямі переговори з Донецьком і Луганськом.

Поки що з вуст представників влади не чути згадок про федералізацію, але певний підготовчий процес триває. Таку думку під час ефіру на телеканалі Obozrevatel TV висловив ексзаступник міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб Георгій Тука.

 Останні два тижні після призначення новий очільник ТКГ пан Кравчук робить дуже багато заяв. Деякі суперечать одна одній. Зокрема, про інвестиції, які мають відновлювати Донбас.

– Про вільну економічну зону, про контакти з громадським суспільством…

 Так, із цього я й хотів би почати. Розгляньмо по черзі. Інвестиції. Пан Кравчук в ефірі, відповідаючи на моє запитання, сказав, що він упевнений: якщо ситуація почне покращуватися, ми візьмемо під контроль ці території, туди зайдуть інвестори. Які? Відповідь була не дуже зрозумілою, але я зробив висновок, що українські, іноземні – вони будуть зацікавлені. Тепер він говорить, що Держава Україна повинна відновлювати ці території. Чому риторика змінилася?

– Попри всю мою пошану безпосередньо до першого президента – він для мене є і назавжди залишиться символом отримання незалежності нашої країни, – його сьогоднішня поведінка та висловлювання викликають у мене глибоку стурбованість. Це неконтрольований потік свідомості.

Разів 12-15 я зустрічався з представниками бізнесових кіл різного рівня, і з представниками політичної команди – Європа, Сполучені Штати, Канада. Не є великою таємницею, що в 95% серед найбільших перешкод для інвестицій в Україну зазначають далеко не війну. Йдеться про діяльність судової гілки влади в нашій країні.

Я переконаний, що реформи треба було починати саме з цього. Тому що саме ці люди виносять остаточні рішення ім’ям України. Те, що зараз відбувається навколо горезвісного судді Вовка, – чергове свідчення моєї правоти.

 Щодо заяви Кравчука  інвестиції. Звідки брати гроші?

– Немає грошей і не буде ні в України, ні за таких умов і від зовнішніх інвесторів.

 А чи не означає ця заява, що у владних колах обговорюється варіант відмови від контрибуцій від РФ за завдані збитки?

– Те, що такі ідеї блукають коридорами влади, в мене сумнівів немає.

 Домовитись?

– Так. Бо подібні заяви лунали не тільки від Леоніда Кравчука, а й від, наприклад, Олексія Резнікова. Коли він оприлюднював інформацію про те, що зараз розробляється план модернізації, економічного відродження Донбасу, що потрібно ще пів року, щоб зробити певні обрахунки. Тоді він зауважив, що в якості інвестора може виступати і Держава Україна, створивши певний фонд. На мою думку, ми вже маємо прикрий досвід фонду з боротьби з коронавірусом.

Внутрішніх резервів Україна фізично не має. Тому такі заяви я сприймаю як політичну пустопорожню балаканину.

 Ексдепутат Держдуми Ілля Пономарьов сказав, що доки Путін при владі, нам буде важко повернути Крим, майже неможливо. А от із Донбасом ситуація дещо простіша, тому що Путін хоче зняти ярмо санкцій. Звісно, він хоче лишитися переможцем для свого народу й показати повернення Донбасу в Україну як свою перемогу. Але чи може це бути елементом певних домовленостей із РФ?

– Може. Але хотів би одразу зазначити: ці інформаційні вкиди я пов’язував би з тим перемир’ям, яке розпочато зараз. Одразу постає одне велике запитання: навіщо Путіну цей мир? Усі чудово розуміють, що питання війни чи миру залежить виключно від його особистого рішення.

Тому той факт, що зараз більш-менш дотримуються умов перемир’я, – це свідчення лише того, що Путін на це пристав.

 Тобто Путін готовий перейти до кроку 2?

– На моє переконання, ми вже спостерігаємо поступовий перехід до цього кроку. Згадайте тези, які озвучував і Кравчук, і Фокін щодо візиту на окуповану територію, щодо діалогу з громадським суспільством.

Хто і де побачив громадське суспільство на окупованих територіях узагалі?

 Кравчук дещо розшифровував це – що це люди, які не брали участь у бойових формуваннях, які зараз не при владі…

– Постає відповідне запитання: на що впливають ці люди? Ні на що. Про який діалог і навіщо йдеться? Це виключно підготовка до так званого прямого діалогу Києва з Донецьком і Луганськом.

 Що ж це за другий крок, який робитиме і Путін, і українська влада?

– Я думаю, це й буде крок – початок прямих переговорів.

 Припиняють стріляти. Найімовірніше, буде якесь розведення військ, і потім делегація від Києва їде… куди?

– Кудись – туди-то.

 Це не Донецьк і не Луганськ?

– Чому б ні? Наприклад, Сивохо повезуть.

 З його платформою.

– Так. Або інших схожих "голубів русского міра". У нас їх вистачає. У такий спосіб демонструватимуть побудову діалогу. Паралельно з цим триватиме підготовча робота, яку росіяни вимагають від України з 2014 року – зміни до Конституції, пов’язані з так званим особливим статусом Донбасу.

Нині Зеленському про це не дуже зручно згадувати, але саме він під час останньої зустрічі в Парижі в межах нормандського формату погодився на імплементацію формули Штайнмаєра. Коли він зараз почав вмикати задню, розповідаючи про наявність так званих червоних ліній, щонайменше разів п’ять він уже отримав брудною ганчіркою по обличчі від міністра закордонних справ Росії Лаврова і Путіна особисто. Мовляв, ви ж узяли на себе зобов’язання? То виконуйте!

Увесь цей час Україна захищала свої позиції тим, що Росія не дотримується умови миру. Якщо зараз відповідати на запитання, навіщо це Путіну, я вважаю, що такий крок путінська адміністрація може здійснювати виключно в тому разі, якщо від України отримано погодження наступних кроків. Політичних.

 Тобто ви думаєте, що з вересня в парламенті знову підніметься законопроєкт про особливий статус?

– Так. І не тільки. Це у нас досить поширена теза, але вона надто вузька. Росіянами підготовлено до 45 українських нормативно-правових актів. Не тільки цей закон. І про прокуратуру, про Національну поліцію…

 Звідки у вас ця інформація?

– А вона відкрита. Вони подавали ці зміни під час попереднього періоду в мінській Тристоронній контактній групі.

 Вони можуть подавати будь-що.

– Ними вже розроблено зміни, які нам, на їхню думку, треба зробити.

 Вони ж можуть прийти і сказати, що Донецьк має бути столицею України. Але українська сторона може або покрутити пальцем біля скроні, або сказати: "Цікава ідея, обговорімо". Так із приводу цих змін…

– У мене таке відчуття, що принаймні кремлівська адміністрація отримала якісь запевнення з боку нинішньої української влади, що Україна готова йти на поступки саме в політичному контексті.

 Я знову повертаюся до слів пана Кравчука, який сказав, що поняття "особливий статус" він хоче замінити на "особливий режим адміністративного управління".

– Це його бажання. Чудово. Але Росія вимагає змін у Конституції.

 Чи не буде це просто підміна понять?

– Тут є певна юридична еквілібристика. Якщо взяти Закон "Про особливості місцевого самоврядування", то його головна відмінність від вимог Російської Федерації – термін. Він передбачає три роки. Друге – це не зміна в Конституцію.

 Що в такому разі передбачає особливий режим адміністративного управління?

– Це треба у Кравчука питати. Юридично такого документа не існує. Я мав можливість спілкуватись з абсолютно різними людьми з різних регіонів. І в 90%, якщо розмова заходить про такі тези, одразу у відповідь лунає: а чого це їм можна, а нам – ні?

Кравчук у нас відома людина, яка здатна поміж краплинками під дощем пробігти. Але навіть такі викрутаси не зможуть бути з легкістю імплементовані в законодавство.

 Якщо це відбувається, ми опиняємося на односторонній магістралі до федералізації? Причому навіть загальмувати не зможемо.

– Федералізація передбачає зміни до Конституції, на чому й наполягає Росія. Поки що з боку очільників нашої держави жодного разу жодних тез про федералізацію я не чув. Але це не означає, що ми про це не почуємо через три місяці.

Триває якийсь період підготовчої роботи, зокрема, в інформаційному просторі, серед лідерів думок. Деякі вкиди, спростування… В інформаційному просторі почнеться гра, і потім така теза може пролунати.

Джерело

Вам также может понравиться